Поговоримо… про агресивних підлітків (Психолог Лужняк Р. М.)

Переглядаючи по телевізору новини, важко повірити в те, що відбувається.

Кримінальні випадки, що почастішали, притуплюють гостроту сприйняття,  і волосся стає дибки від злочинності, що так помолодшала. На жаль, суспільство визнає, що жорстокість і агресія серед підлітків та молоді процвітають не тільки в нашій країні – ця хвороба вразила майже всі постіндустріальні країни.

Агресія у школі – явище, яке рік за роком продовжує набирати силу, і це підтверджується соціальними спостереженнями та статистикою правоохоронних органів. Усім відомо, що треба робити з дорослими злочинцями – для цього є Кримінальний кодекс. Але з неповнолітніми порушниками порядку, які ще не досягли віку кримінальної відповідальності, – набагато складніше. Всі оточуючі в один голос твердять: треба виховувати. При цьому всі знають, як виховувати чужих дітей, а до своїх руки уже не доходять. Батьки вважають, що за виховання відповідає школа, а в школі відповідальність перекладають на сім’ю. І що отримуємо в результаті? До того ж, як показали результати опитування, в усіх учасників виховного процесу (батьки-діти-вчителі) абсолютно різне бачення того, що відбувається: надто рідко жертви розповідають батькам або вчителям про те, з якими реаліями в шкільному колективі їм доводиться стикатися.

Як відомо, найбільш небезпечний вік – перехідний (13-15 років). Саме за цей нетривалий період дитина змінюється до невпізнанності, і в дорослих опускаються руки. Але причини агресії не в самому віці. Просто в цей час, як правило, формується особистість. Причини появи тенденцій до насильства, як зазначають дослідники, криються у :

–   відсутності тепла і участі у справах дитини батьків;

–       поблажливе і терпиме ставлення мам і татусів до будь-яких вчинків дитини, поєднане з відсутністю чітких меж допустимої агресивної поведінки щодо оточуючих;

–       брутальна, агресивна поведінка когось із батьків.

При цьому мають значення окремі механізми у групі:

–       наслідування поведінки ровесників, яких вважають цікавими, епатажними, привабливими;

–       вплив ситуації в групі на послаблення власного контролю за факторами, які штовхають на агресивні вчинки;

–       розпливчастість відповідальності.

До біологічних чинників відносять:

–       фактор темпераменту – дитина, в якої «гарячий» норов, більш схильна до вироблення в собі шаблону агресивної поведінки;

–       надмірна психомоторна збудженість;

–       рівень гормонів у крові, зокрема тестостерону.

І саме у цей час підлітки виявляють посилену увагу до світу дорослих і долучаються до їх звичок, не завжди корисних. На перший погляд звичайні пустощі – перший ковток вина, або цигарка, насправді спричиняють виникнення тенденції до насильства. Як показали дослідження проведені ВОЗ у 2006 році – наша країна знаходиться на першому місці за вживанням алкоголю серед неповнолітніх. За результатами соцопитування, українські підлітки хоча б раз на тиждень вживають алкоголь. Як це не банально, але здебільшого неповна сім’я впливає на формування поведінки дитини.

А як щодо конфліктів між учнями та учителями? Буває й таке, що прихована форма агресії у відносинах між учнями й учителями нерідко стає нормою. Мало хто звертає увагу на те, що психологічна (словесна) форма насильства над дитиною – нарівні з фізичною, найбільш поширена, але при цьому й найбільш небезпечна, оскільки жертва майже нічого не розповідає батькам про те, що трапилось. Брутальність, крик, образи, приниження словом, обман часто сприймаються як дещо буденне в умовах школи, та й взагалі як щось повсякденне. До того ж, наприклад, мало хто думає про те, що між пересічними плітками, бажанням домінувати, заздрощами, вихвалянням і насильством, є нехай невидимий неозброєним оком, але міцний зв'язок. Наприклад, 63 % учнів вважають причиною конфліктних ситуацій, що виникає між ними і вчителями – неґречна поведінка останніх. А 50,3 % учнів вважає причиною конфлікту неуважне ставлення вчителів до них (не слухають відповідь, не звертають уваги), занижують оцінки, мають своїх улюбленців у класі. Виникає запитання: де слід провести межу, яку ні в якому разі не варто переходити? На жаль, звичайна школа, яка потрапила в економічні, соціальні та ідеологічні тенета, поки що безпорадна. Тільки змінивши підхід до підготовки викладачів нового покоління, можна буде упередити та передбачити інциденти серед дітей і підлітків.

 Батьки, від яких насамперед залежить гармонійний розвиток дитини, в більшості випадків посилаються на брак часу і зайнятість. Стверджуючи, що передусім дитина має бути забезпечена матеріально, мами і тата насправді приховують своє підсвідоме небажання і невміння знаходити час на улюблене чадо. Адже з дитиною треба розмовляти. І не раз на місяць, а кожного дня. На жаль, більшість батьків елементарно не готова до створення сім’ї і тим більше до виховання людини. Щоправда, над цим мало хто замислюється.