До уваги учнів 8- Б класу та їх батьків !!!

НЕБЕЗПЕЧНІ ХВОРОБИ

Про небезпеку кліщів

Збираючись на відпочинок в ліс, не можна забувати про небезпеку кліщів. Одягніть світлий і навіть білий одяг, кліщів на білому помітити легше, ніж на чорному, щільний головний убір або косинку.

Кліщ може очікувати людину де завгодно: у траві, на стежині, на галявині. Тому після прогулянки в лісовій або на луговій місцевості уважно огляньте себе. Якщо ви виявили кліща, покладіть на нього будь-яке кільце (наприклад, каблучку) так, щоб кліщ опинився всередині, і налийте на нього рослинну олію. Ця процедура перекриє комасі кисень, і вона почне вилазити із шкіри. Обов’язково продезінфікуйте місце укусу перекисом водню, а потім зеленкою.

99 слів                                      З журналу «Безпека життєдіяльності»

Домашні засоби видалення кліща

У перші ж погожі весняні деньки люди прямують на природу подихати свіжим повітрям, насолодитися ароматом свіжого листя й трави, погрітися на сонечку.

І все б добре, але деякі, самі того не вдаючи, повертаються з прогулянок у супроводі незваного «гостя» - кліща.

Якщо лісовий нахаба вже в’пявся в шкіру, найправильнішим буде негайно звернутися до травмпункту. Там комаху витягнуть з обережністю, а потерпілому введуть спеціальні медичні засоби для профілактики небезпечних інфекційних захворювань.

Якщо ж обставини склалися так, що поблизу немає ні травмпункту, ні навіть просто людини з медичною освітою, яка могла б допомогти, доведеться розрахувати тільки на себе.

По-перше, виявивши кліща, що присмоктався, не слід впадати в істерику. Ну, кліщ, ну, присмоктався – ну, не з’їсть же він вас! Випийте, зрештою, настоянки валер’яни. А потім цією ж настоянкою намочіть кліщу-нахабі тільце, що горбком стирчить з вашої шкіри. Шансів, що це змусить агресора відчепитися від вас, 50 на 50, але, у будь-якому разі, ви вже заспокоїлися й можете діяти більш-менш холоднокровно.

159 слів                                        З журналу «Безпека життєдіяльності»

Чим вигнати кліща?

Якщо обставини склалися так, що поблизу немає ні травмпункту, ні навіть просто людини з медичною освітою, яка могла б допомогти видалити кліща, доведеться розраховувати тільки на себе.

Спочатку спробуйте змусити комаху самостійно звільнити «захоплену територію». Для цього використовуйте будь-які дратівливі для комахи засоби: гас, скипидар, одеколон, рослинну олію. Змащуйте паразитові тільце не шкодуючи – він же вас не пошкодував! Досить часто кліщ не витримує хімічної атаки й поспішає вибратися з глибин вашого шкіряного покриву, щоб урятуватися.

Після вилучення кліща вкушене місце слід негайно обробити спиртовмісною рідиною. Найкраще – йодом. Бинтувати місце укусу не потрібно.

А на майбутнє запам’ятайте: у місцях проживання кліщів обов’язково потрібно користуватися репелентами – засобами, що відлякують комах.

111 слів                                        З журналу «Безпека життєдіяльності»

Собака кусається тільки від життя собачого

Собака, безумовно, - друг людини, але часом трапляється, що цей друг перетворюється на ворога та нападає. На жаль, економічна ситуація, у якій опинилася наша країна, торкнулася не тільки людей, а й братів наших менших.

Велику небезпеку становлять зграї озлоблених бездомних вуличних собак.

Як вести себе при зустрічі з бездомним або агресивним собакою?

Перш за все, ні за яких обставин собаку не можна лякати. Тобто кричати на нього, розмахувати руками, намагатися вдарити.

Найголовніше – ніколи не дивіться собаці просто в очі! Пильний погляд у всьому тваринному світі сприймається як виклик, як сигнал до нападу. Якщо незнайомий собака зайнятий їжею, наприклад, гризе якусь кістку, то його завжди слід обійти. Їжа для будь-якої собаки – це святе. Він її ретельно охороняє.

Якщо до вас підійшов чужий незнайомий собака, слід відразу ж зупиниться. Не треба кричати, проганяти його або намагатися втекти. Напевно, собака тільки обнюхає вас і відійде. Обнюхування є обов’язковим ритуалом у поведінці цих тварин.

Від собаки ніколи не можна тікати. Інстинктивно він відразу кинеться доганяти вас.

Якщо ж все-таки собака напав на вас, то не втрачайте самовладання. У момент укусу не намагайтеся вихопити руку, а навпаки проштовхніть її глибше в пащу тварині. Це послабить хватку, а рана не буде рваною.

Медики рекомендують не намагатися відразу ж після укусу зупинити кровотечу, якщо вона не дуже сильна. Треба дати слині тварини, яка містить безліч бактерій, разом з кров’ю вийти з рани. Потім місце укусу варто промити господарським милом, яке допоможе боротися з вірусом сказу, а згодом обробити перекисом водню, 3%-ним розчином.

Йод, зеленку або спирт краще не використовувати, щоб не обпалити відкриті тканини тіла. А ось шкіру навколо рани йодом змазати потрібно, накласти стерильну пов’язку й обов’язково відразу ж звернутися до лікарні.

283 слова                                   З журналу «Безпека життєдіяльності»

Сказ – інфекційна хвороба

Сказ – це інфекція ран, що вражає центральну нервову систему, її ціль – головний мозок.

Для сказу, як і для більшості інфекційних захворювань, необхідні три умови: збудник інфекції, механізм передачі та сприятливий організм. При сказі збудник перебуває у хворому організмі, виділяється тільки зі слиною, і передати його можна лише під час укусу. Саме тому основним переносником інфекції є хижі звірі.

Вважається, що головна ознака, за якою можна відрізнити хвору тварину від здорової, - це зміна поведінки. Наприклад, лисиці мають бажання йти на контакт до людей. Якщо тварина була домашня, то, захворівши, вона намагатиметься уникати людей.

Ознаки сказу у тварин такі: агресивність, безпричинне ревіння, гавкання, поява слини й сльозотечі, спроби гризти неїстівні речі, паралічі.

Якщо вас укусив собака, обов’язково промийте рану досить інтенсивно, протягом 10 хвилин, з господарським милом. Відразу зверніться до лікарні, оскільки успіх профілактики сказу залежить від швидкості звернення про допомогу.

Також треба запам’ятати опис тварини, включаючи її зовнішній вигляд та поведінку, чи були на тварині ошийник та поводок, обставини й місце, за яких та де відбувся напад, напрямок, у якому втекла тварина.

174 слова                                     З журналу «Безпека життєдіяльності»

Як уберегти себе від ботулізму

Ботулізм – гостре інфекційно-токсичне захворювання. Він зустрічається у всіх частинах земної кулі, але частіше в країнах, де населення вживає багато консервованих продуктів домашнього приготування.

Винуватцем ботулізму можуть стати м'ясо, риба, плоди, овочі, гриби.

Продукти, уражені бактеріями ботулізму, часто за зовнішнім виглядом  і смаком не відрізняються від звичайних, хоча іноді набувають запаху прогірклого масла. Ці бактерії утворюють вуглекислий газ,  який викликає здуття банок. Такі консерви ні в якому разі не можна вживати в їжу.

Отруєння настає через декілька годин, а іноді й діб з моменту, коли був зїдений заражений продукт. Початок хвороби – блювота – нагадує будь-яке харчове отруєння. Потім з’являються симптоми, характерні для ботулізму: послаблення зору, косоокість, порушення ковтання.

Для попередження ботулізму необхідно ретельно вимивати посуд і продукти для консервування, не консервувати продукти, які важко почистити, зберігати домашні консерви при низьких температурах, не купувати в магазині такі продукти зі здутою кришкою.

При перших ознаках ботулізму необхідно терміново викликати швидку допомогу.

Дуже важливо вчасно надати першу домедичну допомогу – промити шлунок 5% содовим розчином, зробити клізму. Подальше складне лікування ведуть кваліфіковані спеціалісти в умовах лікарні.

175 слів                                         З журналу «Безпека життєдіяльності»

Попередимо сказ!

Сказ або водобоязнь – особливо небезпечне, гостре, заразне, надзвичайно важке та невиліковне захворювання, яке неминуче закінчується летально. Хворіють на нього люди та всі теплокровні тварини. Особливо небезпечні лисиці та всі безпритульні тварини, не щеплені проти сказу.

Перебіг сказу в різних тварин має свої особливості. Загальнопоширеними є зміна поведінки, збудження, слиновиділення, блювання, параліч м’язів.

Наприклад, сказ у лисиць протікає своєрідно. Вони не нападають на людей, не збуджені, проте нікого не бояться, забігають у населені пункти й кусають домашніх тварин.

Що необхідно знати, коли вас укусила тварина?

Перш за все необхідно якомога швидше промити рану водою з милом, обробити краї 5% розчином йоду, накласти стерильну пов’язку й звернутися до лікарні. За порадою лікаря, пройти курс антирабічних щеплень, які на сьогодні є єдиним ефективним засобом профілактики, щоб не померти від сказу.

Тварину, яка вкусила, у жодному разі не слід убивати. Її необхідно ізолювати, установити за нею нагляд ветеринарного працівника протягом 10 днів.

Необхідно також щорічно проводити щеплення собак проти сказу, а при появі клінічних ознак захворювання доставити тварину для огляду у ветеринарну установу. Слід дотримуватися правил утримання та вигулу домашніх собак і котів, не створюючи небезпеку оточуючим.

185 слів                                        З журналу «Безпека життєдіяльності»

Як боротися з грипом?

Грип – це вірусна інфекція, що характеризується важкими ускладненнями.

Є 7 способів боротьби із цим лихом.

Перший спосіб – медичний. Для екстреної профілактики в період зростання рівня захворюваності на грип давно з успіхом застосовуються різні медичні препарати.

Другий спосіб – народний. При застуді допоможе противірусний чай із різних частин меліси, душиці та квіток ромашки, закапування в ніс маслянистого цибульного або часникового розчину.

Третій спосіб – гастрономічний. Дуже корисні для вживання каші та всі маслянисті продукти, насамперед топлене масло. Особливо корисні овочі та фрукти з вітаміном С: це і всім відома журавлина, смородина, чорноплідна горобина, цитрусові, а також ківі, авокадо.

Четвертий спосіб – ароматичний. Не забувайте про аромотерапію. Згадайте: які запахи народжують у вашій душі відчуття тепла та затишку? Напевно, це хвойні аромати сосни, ялиці.

П’ятий спосіб – тепловий. Зміцнити імунітет допоможе тепла ванна для рук. Оздоровчий ефект той самий, що й під час паріння ніг.

Шостий спосіб – масажний. Якщо вас морозить, якщо у вас мерзнуть ноги, знайдіть хвилинку, щоб розтерти підошви. На них, як материки на географічній мапі, спроектовані всі органи нашого тіла.

Сьомий спосіб – психологічний. Не напружуйтеся. А якщо захворіли, хоча б тиждень відлежіться в ліжку, мобілізувавши свої внутрішні резерви на боротьбу з вірусною інфекцією.

Плюс профілактика. Важлива значення має раціональний режим праці та відпочинку, харчування, а також загартовування організму.

Тож бережіть себе, щоб хвороба не застала вас зненацька!

218 слів                                       З журналу «Безпека життєдіяльності»

Обережно, кліщовий енцефаліт!

Кліщовий енцефаліт відноситься до групи природно-осередкових інфекцій, при якому вражаються різні органи й системи людини.

Зараження людини відбувається при присмоктуванні кліща або розчісуванні місця укусу, іноді при споживанні інфікованого сирого молока.

Щоб не захворіти на кліщовий енцефаліт, необхідно проводити профілактичні заходи. Треба правильно підбирати одяг з метою недопущення присмоктування кліщів: щільно застібати комір і манжети рукавів, заправляти сорочку в брюки, а їх – у чоботи.

Обов’язково необхідно використовувати так звані репеленти – речовини, які відлякують кліщів. Необхідно окропити ними одяг до легкого зволоження.

Перебуваючи в лісі, необхідно оглядати себе та інших: одяг та відкриті ділянки тіла, а після повернення – обов’язково все тіло, одяг, не забути перевірити букети принесених квітів, сумки, кошики, а також домашніх тварин, якщо їх брали з собою на прогулянку.

Правильно вибирайте місця тривалого перебування в лісі: слід уникати ярів, засмічених місць, галявин з високою травою, заростів кущів.

Якщо кліщ був випадково роздавлений, необхідно вимити руки з милом.

Якщо кліщ усмоктався в якусь ділянку тіла, його необхідно обережно видалити петлею з тонкої нитки, накинутої на голівку. Спочатку розгойдати з одного боку в інший, а потім, легко потягнувши, видалити кліща, а місце укусу змастити йодом.

Та краще видаляти кліщів у медичній установі.

Пам’ятайте: хворобу завжди легше попередити, ніж лікувати!

202 слова                                      З журналу «Безпека життєдіяльності»