№ 2 . Батькам ! Як допомогти дитині в період дорослішання? Інтерв’ю з практичним психологом

"У структурі особистості підлітка немає нічого стійкого, закінченого і нерухомого. Усе в ній перехід, усе тече. Це альфа і омега структури і динаміки особистості підлітка".             
                                                                                                                          (Л.Виготський)

1.    Ми не раз чули прислів’я: «Малі діти – малі проблеми, великі діти – великі проблеми». Що ви можете розповісти і як пояснити дане прислів’я?

2.    Які зміни відбуваються у психіці дитини у даний період життя? На що, потрібно батькам звертати свою увагу?

3.    Як бути з почуттям «дорослості» підлітка?

4.    Чому підлітковий вік вважають «важким» та «проблематичним»? У чому це виявляється?

5.    Що ж є найсуттєвішим для дитини в цей період життя?

6.    За що і проти чого веде боротьбу дитина в перехідному віці?

7.    Яких правил повинні дотримуватися батьки, щоб не скалічити психіку дитини?

1.    Найбільша помилка у ставленні до дітей полягає в тому, що ми вважаємо дитячу душу цілком і в усьому схожою на нашу, наче в дитячій душі можна простежити ті самі психічні пороки, що й у нас, лише поки що нерозвинуті, слабкі. Дитяча душа нам часто уявляється душею дорослого в мініатюрі на ранній стадії свого розвитку. У чому ж сенс дитинства, якою є його функція у формуванні людини? Очевидно, секрет дитинства можна зрозуміти лише тоді, коли дитинству надавати певного особливого значення.

Тому кожна людина у своєму житті пройшла через перехідний вік – критичний етап у період дорослішання, що іноді називають підлітковим періодом.

Незважаючи на те, що підлітковим періодом вважається проміжок життя молодої людини з 13 до 19 років, це дуже приблизні межі. Тривалість перехідного періоду залежить від традицій культури, у якій людина живе, від фізіологічних особливостей організму, а також від того, коли він досягає своєї зрілості.

Перехідний вік – дуже бурхливий і повний несподіванок час. Саме на цьому етапі відбуваються емоційні, соціальні і фізичні зміни що шокують і доводять до відчаю багатьох непідготовлених батьків. Схожі почуття відчувають навіть ті батьки, що невтомно навчали своїх дітей, намагались застосовувати гуманні методи, засновані на любові і підтримці.

У своїй розповіді я посилатимусь на деякі висловлювання з Біблії – це вічний скарб, що залишив Бог людям. І ніхто крім нього не знає краще наших здібностей, помислів, таємниць серця. Тому ми можемо довіряти  Йому в такій відповідальній справі, як виховання.

Підлітковий період – це лише перехід від дитинства до дорослого життя. Ви як мудрі батьки повинні закликати його (і себе) відкинути все дитяче і незріле у ваших стосунках. Але водночас не забувайте сіяти в серцях ваших дітей відповідальність, самостійність і незалежність.

2. Самі основні: – це зміни емоційні. Підлітки часто переживають гостре почуття незахищеності. Це відбувається, коли вони починають замислюватися:

·        Хто я?

·        Які мої цінності і переконання?

·        Кого я справді повинен поважати?

·        Що я справді можу робити добре?

Також є соціальні зміни. Підлітки часто переживають почуття неповноцінності. Для самоствердження молоді люди схильні шукати спілкування з рівними собі.

·        Вони переносять свою відданість батькам на однолітків;

·        Вони прагнуть більшої незалежності;

·        У них є інтерес до протилежної статті;

·        Вони намагаються знайти нових друзів і увійти у молодіжну групу;

·        Їхній настрій, напрям думок і манера поведінки хиткі і легко змінюються.

Також варто звернути увагу на фізіологічні зміни.

Підлітки можуть відчувати пригнічення і страх, коли помічають, що з їхнім тілом відбуваються якісь зміни. Це період статевого дозрівання, в результаті якого організм підлітка стає готовим до продовження роду і який характеризується кардинальними фізіологічними змінами в організмі.

Поряд з природними ознаками формування зрілої особистості ви можете помітити радикальні зміни в поведінці дитини. Цілком можливо, що вона перебуває під впливом поганих друзів або веде безладне сексуальне життя; можливо, неправильно, або погано харчується, вживає алкоголь, курить.

Визначити, що відбувається з вашою дитиною, які дії потрібні від вас, батьків, вам допоможуть такі ознаки – що супроводжуються тривожними симптомами:

·        Дитина уникає участі у сімейних заходах;

·        Потайна і нетовариська;

·        Сперечається і може висловитися різко, грубо;

·        Одержує явно низькі оцінки для свого рівня;

·        Пропускає уроки;

·        Не виконує домашні завдання, вигадуючи різні причини і виправдання;

·        Будь-які телефонні розмови відбуваються за закритими дверима;

·        Не любить говорити про друзів;

·        Не запрошує до себе додому;

·        Не задоволений і обурюється усім, що обмежує його свободу;

·        Стає недбалим щодо свого зовнішнього вигляду і навіть неохайним;

·        Вдягається зухвало, робить незвичайну зачіску;

Уважні і мудрі батьки повинні бути готовими запобігти формуванню різних шкідливих звичок у дитини. «Батьки – це єдині і найперші вчителі дитини». «Слухай, сину мій, наставляння батька твого, і не відкидай заповіту матері твоєї».

3. Підлітковий вік для сімейної педагогіки важкий. Це період коли проходить бурхливий розвиток і перебудова організму дитини, зростає значення дружби і міжособистісних взаємин у колективі однолітків. Провідним видом діяльності є спілкування, зокрема інтимно-особистісне.

Психологічна криза, яка є невід’ємною складовою на цьому етапі розвитку дитини, пов’язана з тим, що у молодої людини формується «почуття дорослості». Воно відображається у прагненні підлітка до самостійності, в бажанні щоб дорослі рахувалися з його думкою. Звідси й потяг до незалежності й самостійності, часом – уражене самолюбство й образа – гостра реакція на спробу дорослих зменшити привілеї підлітка.

Підліток прагне довіряти батькам, але трапляються випадки, коли батькам складно перебудуватись, їм хочеться, як і раніше, повчати й опікуватися дитиною. Тоді сім’я перестає бути психологічною опорою для підлітка.

Тому головна проблема батьків, дорослих – знайти для себе правильну позицію у стосунках з підлітками. Є різні стратегії виправлення поведінки у підлітків:

·                   Авторитарна – передбачає придушення у підлітка «почуття дорослості» будь-якими методами;

·                   Компромісна – шлях угод між батьками і підлітком;

·                   Партнерська – спілкування на рівних;

·                   Стратегія нейтралітету – невтручання у справи підлітка: кожний живе своїм життям;

·                   Полістратегічність – застосування різних стратегій відповідно до ситуації.

Відомо, як складно і важко спілкуватися з дітьми, особливо, коли вони вступають у період статевого дозрівання. Бунтарство – явище закономірне для підліткового віку. Часто батьки у відчаї: чи можна дійти якоїсь згоди? Якою мовою розмовляти, аби дитина почула і зрозуміла, що їй хочуть добра?

Можна, виявляється, якщо переглянути спілкування з дитиною, зважаючи на те, що почуття підлітка дуже загострені, й це робить його вразливим.

Батьки пам’ятайте!

·        Не треба застосовувати крики, глузування;

·        Не використовуйте епітети, які б принижували гідність підлітка;

·        Не треба ображатися на дитину й демонструвати мовчання;

·        Не ігноруйте думки підлітка щодо власного здоров’я, кишенькових грошей.

4. До недавна врівноважені, спокійні хлопчики й дівчатка вражають несподіваними емоційними сплесками. У дома головною підлітковою проблемою, як правило, стають емансипаційні тенденції – бурхливий протест проти опіки дорослих. Підліток починає сприймати її як надмірну й надто дріб’язкову, таку, що обмежує його самостійність. Ось тут починаються бурхливі сцени з’ясування стосунків, взаємного «перевиховування». Цей прорив до самостійності – один з виявів формування характеру певної спрямованості – сильного й незалежного. Інші вияви цього процесу – відлюдькуватість, замкнутість або ж надмірна активність у спілкуванні й різноманітній діяльності. Це є відображенням періоду активного формування характеру, який стає схожим на каркас із гострими кутами. Така надмірна загостреність рис характеру називається акцентуацією і діагностується приблизно у чверті осіб старшого підліткового віку та ранньої юності.

Пізніше з роками, каркас характеру підлітка починає обростати мязами психологічних захистів та вмінь.

Утім поки цей процес триває, від дорослих, їхньої психологічної та подальшої компетентності залежить, чи згладяться гострі кути в характері юної особи, чи навпаки загострюватимуться.

5. Виявляється, що в цей час найсуттєвішим є ось такий ланцюжок: Любов – Довіра – Розуміння – Підтримка.

Пошук і становлення свого "Я" – це вивільнення від впливу дорослих і спілкування з однолітками. У родинах, де панує повага, де кожен має право голосу, знає свої права та обов’язки, кризи підліткового віку проходять м’якше й породжують менше конфліктів.

Ось що повинні зробити батьки, щоб зберегти любов своїх дітей?

- У самостійності дитини не слід бачити погрозу.

- Пам’ятайте, що дитині потрібна не стільки самостійність, скільки право на неї.

- Хочете, щоб дитина зробила те, що вам потрібно, – зробіть так, щоб вона сама захотіла цього.

- Не переобтяжуйте дитину опікою і контролем.

Не створюйте "революційну ситуацію", а якщо створили, вирішуйте її мирним шляхом.

Поради щодо встановлення довіри між батьками і підлітком в кризовий для них період:

1. Уважно вислухайте підлітка. Прагніть до того, щоб підліток зрозумів, що він вам не байдужий і ви готові зрозуміти й прийняти його; не перебивайте, не виявляйте свого страху, ставтеся до нього серйозно, з повагою.

2. Запропонуйте свою підтримку та допомогу. Виявіть співчуття й покажіть, що ви поділяєте й розумієте його почуття.

3. Поцікавтеся, що зараз найбільше турбує підлітка.

4. Упевнено спілкуйтеся з підлітком. Саме це допоможе йому повірити в його сили. Головне правило роботи з дітьми – не нашкодити.

5. У спілкуванні з підлітком використовуйте слова, речення, які сприятимуть контакту: розумію, співчуваю, звичайно, хочу допомогти.

6. У розмові з підлітком дайте йому зрозуміти, що він потрібен іншим і унікальний, як особистість. Кожна людина, незалежно від віку, прагне дати позитивну оцінку своїй поведінці, переживає потребу в похвалі.

7. Недооцінка гірша, ніж переоцінка. Надихайте підлітка на високу самооцінку. Вмійте слухати, довіряти й викликати довіру в нього.

8. Звертайтеся по допомогу, консультацію до спеціаліста, якщо вас щось насторожило в поведінці підлітка.

6. Насамперед за те, щоб перестати бути дитиною; за фізичну і психічну недоторканність; за самоствердження серед однолітків; проти зауважень, обговорень, особливо іронічних, з приводу її фізичної дорослості.

Форми прояву порушень поведінки та виникнення шкідливих звичок: Найпоширенішою формою є рухова загальмованість. Виявляється вона в непосидючості, надмірній рухливості, що пов’язано з нездатністю до зосередження. Результат низька успішність.

Своєрідною формою протесту на образи дорослих можуть бути втечі з дому. Це характерно переважно для хлопчиків віком від 7 до 13-16 років. Мотиви: страх перед покаранням, раптова зміна настрою, імпульсивне виникнення незборимого бажання.

А от страхи можуть бути нетривалими – 10-12 хвилин та тривалими – приступи від 1 до 1,5 місяця. Діти стають дратівливими, плаксивими.

Страх перед своєю фізичною неповноцінністю пов’язаний із необґрунтованою впевненістю у наявністю в себе певного фізичного недоліку. Найчастіше виявляється у підлітковому віці у дівчат. Вони знаходять дефекти обличчя, недоліки фігури.

Діти характеризуються дратівливістю, образливістю, схильні до пригніченого настрою, усамітнення. Їм необхідне відчуття підтримки та любові.

Мотивами розладу апетиту є бажання схуднути, звернути на себе увагу, реакція на розлуку з рідними.

Фантазування є характерним для всіх вікових груп, але, якщо воно затяжне, то призводить до зниження інтелектуальної діяльності.

Паталогічні захоплення характеризуються одержимістю або надмірно інтенсивним характером, незвичністю, супроводжуються затратами часу і сил. Усе інше відходить на задній план.

Правила, яких мають дотримуватися батьки підлітка:

- допомогти дитині знайти компроміс душі і тіла;

- усі зауваження робити в доброзичливому тоні, без ярликів;

- варто пам’ятати, що поки розвивається тіло дитини, хворіє і чекає допомоги душа. 
Гачківська (Кутрик)Галина Богданівна, практичний психолог
,